Опис досвіду

Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики


Важливою проблемою сьогодні залишається питання урізноманітнення навчального процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності.Зрозуміло, що персональний вектор розвитку кожного учня не завжди збігається з напрямком руху у велику науку: не всім бути Ейнштейнами. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини.


Навчальний матеріал може здаватися учням «сухим» і нецікавим, тому завдання викладача - зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інформаційних технологій, науково-популярних фільмів, Інтернету, а також за допомогою дидактичних ігор. За Ф. Діствергом, будь-який метод поганий, якщо привчає учня до пасивності, і гарний, якщо пробуджує в ньому самодіяльність.


З урахуванням соціокультурних вимог сьогодення освіта повинна мати гуманістичне, особистісно-орієнтоване спрямування, унаслідок чого знання, уміння й навички перетворюються із мети навчання в засоби розвитку пізнавальних і особистісних якостей учнів. Учень не може засвоїти навчальний матеріал, який не відповідає потребі в його вивченні й не вимагає розумового напруження в навчанні, не вимагає емоційних переживань. Тому все більшого значення набуває орієнтація навчання на різнобічний розвиток учнів.


Знайти шлях до кожного учня, змусити його мислити, робити висновки, навчити його вчитися - таку мету обираю для себе, готуючись до кожного уроку.


Під активізацією навчально-пізнавальної діяльності розумію підвищення рівня усвідомленого сприйняття навчального матеріалу.


В процесі роботи я не тільки пояснюю навчальний матеріал, а й організовую пізнавальну діяльність учнів. Починаю виклад матеріалу з повідомлення теми. Перш за все проводжу обґрунтовану мотивацію навчального матеріалу, доводжу до відома учнів необхідність вивчення теми та логіку вивчення кожного її питання. Важливо викликати інтерес до теми. Для цього наводжу цікаві факти, вказую пізнавальні завдання, що будуть розв'язуватися на уроці. Адже усвідомлення мети діяльності є необхідною умовою будь-якої вольової дії.


Під методами активізації навчально-пізнавальної діяльності маю на увазі сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на учнів, що (порівняно з традиційними методами навчання) першою чергою спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв'язання певних професійних проблем і вдосконалення навичок професійного спілкування. В своїй роботі застосовую наступні методи активізації пізнавальної діяльності учнів.


Учитель математики повинен створити на уроці об’єктивні умови для нагромадження кожним школярем власного особистого досвіду. Щодо безпосереднього впливу вчителя на учня , то тут вирішальне значення має стимулювання , активізація, підтримка навчально-пізнавальної діяльності учня.


Велику роль у своїй роботі відводжу диференціації та індивідуалізації навчального процесу, особистісно орієнтованому підходу під час викладання. Отримувати задоволення від математики учень може лише за умови, якщо індивідуалізація та диференціація доступні йому в тій мірі, у якій він бажає. У протилежному випадку один учень буде вчитися легко, не напружуючись, а інший – намагаючись подолати непосильне. Перший з них не знайде застосування своїм здібностям і не розвине потенційних, а другий – відчуватиме постійне приниження, свою неповноцінність, розумову убогість, що приведе до відрази до предмета. Індивідуальний підхід я розумію, як однакове ставлення як до обдарованих дітей, у яких треба вкласти максимум знань, розвинути уміння мислити, так і до «слабих»учнів, яким треба дати обов’язковий рівень знань.


Невід’ємна складова такої роботи – це любов до дітей, вивчення кола їхніх інтересів, визначення потенціалу.


Намагаючись досягти належного підґрунтя навчально-виховного успіху, втілюю такі обов’язкові складові роботи :


§ виявити реальні інтереси учнів та узгодити з ними добір посильних для виконання завдань та організацію опрацювання навчального матеріалу;


§ пропонувати учням на вибір різні види навчальних завдань і форм роботи, заохочуючи самостійність у досягненні наміченого;


§ надавати індивідуальну допомогу учням у самостійному плануванні діяльності;


§ навчати дотримуватися певних алгоритмів роботи;


§ навчати співпраці у груповій, колективній роботі (толерантності стосунків, само організованості, взаємодопомоги, взаємоконтролю, уміння оговорювати непорозуміння чи конфлікти і самостійно шукати шляхи їх подолання тощо).


Щоб розвивати творчі здібності учнів, поступово і систематично включати їх у самостійну пізнавальну діяльність, щоб забезпечити співпрацю між учнями і вчителем, традиційного уроку недостатньо. На допомогу приходять нові форми – уроки-семінари, уроки-практикуми, уроки-лекції.


Інший перспективний шлях підвищення ефективності викладання математики – подання матеріалу через історію розвитку інтелектуальних і особистісних надбань творців математичної науки. Намагаюсь пов’язати матеріал з біографіями математиків, з відомостями про їхнє мислення, особистісні цінності, почуття творців науки. Іншими словами, прагну реалізувати провідну рису особистісно розвивального навчання, що реалізується через психолого-педагогічне розпредмечування людських сутнісних сил, які криються в предметах культури, з метою залучення до них школярів.


Готуючись до уроку, обов’язково знаходжу історичні факти та відомості, що доповнюють зміст підручника, розкриваю походження певних математичних понять і термінів, їх зв'язок з іменами вчених-математиків.


Обізнаність з історичними фактами розширює їхню загальну культуру, дає можливість краще зрозуміти роль математики в сучасному суспільстві, поглиблює розуміння матеріалу, що вивчається. Заохочую учнів до самостійної роботи з додатковою літературою, пошуку цікавих фактів з історії математики, написання рефератів про історію теми, що вивчається. Знайдена інформація може подаватися у вигляді відповідних повідомлень учнів чи у вигляді математичних змагань, конкурсів. Учні на таких уроках особливо активні, бо вони їх співавтори, творці, а зміст математики впливає на вихованців, викликаючи у них співпереживання.


Розуміння процесів розвитку індивідуальності учня у навчанні включає усвідомлення вчителем того, що фізичний, чуттєвий і духовний розвиток взаємопов’язані і взаємозалежні. Тому необхідною об’єктивною умовою розвитку індивідуальних здібностей і навчально-пізнавальної активності учнів на уроках математики вважаю збагачення їх яскравими враженнями через безпосередню участь у різноманітних іграх, конкурсах, змаганнях тощо. Готуючись до уроку, продумую всі його складові, намагаюся побудувати його цілісним, завершеним і водночас органічною складовою вивчення теми. Моє кредо: зробити все, щоб запалити вогник цікавості, пробудити інтерес до математики. Д.Пойа вважав: «Математика цікава тоді, коли живить нашу винахідливість і здатність міркувати».


Як домогтися, щоб процес вивчення математики приносив дитині більше позитивних емоцій, сприяв формуванню в неї інтересу до цього предмета? Для вирішення цієї проблеми проводжу нетрадиційні уроки (казки, подорожі, лабіринти, конкурси), добираю цікаві запитання і приклади, що поступово і непомітно залучає кожного учня до процесу пізнання.


Важливу роль мають дидактичні ігри. Гра – творчість, гра – праця. У процесі гри в дитини виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивати уміння, прагнути до знань. Навіть пасивні діти включаються у гру з великим бажанням, докладаючи всіх зусиль, щоб не підвести товаришів по грі. Момент гри на уроці робить процес навчання цікавим, забезпечує бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєні навчального матеріалу.


Підвищує інтерес до математики складання учнями задач або інших завдань до теми уроку, котрі пропоную для домашньої роботи. Такі завдання учні виконують за власним бажанням.


Пам’ятаючи слова видатного німецького педагога Ф. А. Дістервега: "Розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані або повідомлені. Кожний, хто до них долучається, має досягти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням", кожний урок математики намагаюсь будувати так, щоб учні були не пасивними слухачами, а активно працювали на посильному для рівні, а знання їх відзначились динамічністю та дієвістю.